…А пам’ятаєш подруго моя,
Які були колись суворі зими?
Заметені кругом ліси, поля
І ми були такими ще малими.
Як сніг, ще в листопаді випадав…
Виблискував на сонці, різав очі…
Мороз на шибках квіти малював…
На санках ми каталися охоче.
Чарівний вид засніжених ялин…
З Дідом Морозом в школі танцювали…
І запах… Ой цей запах мандарин,
Що так на Миколая всі чекали.
А сніг лапатий падав за вікном,
Та так мело, що рівно із плотами,
А ми на пічці тішились теплом
І бавились з маленькими котами.
Таке було щасливе в нас життя,
Ще дотепер не можу я забути.
Ще раз би ці прожити відчуття,
Хоч би на мить дитинство повернути.
Надія Вишинська