Якось раз одній людині приснився сон. Їй снилося, ніби вона йде піщаним берегом, а поряд з нею – Ангел – охоронець.
На небі горталися сторінки з її життя, і після кожної з них вона помічала на піску два ланцюжки слідів: одну – від її ніг, а іншу – від ніг Янгола.
Коли промайнула ще одна картина з життя, вона озирнулася на сліди на піску і побачила, що на проміжку її життєвого шляху був лише один ланцюжок слідів. Вона зауважила, що це були найважчі часи її життя.
І сильно засмутилася і сказала Янголу своєму:
– Я помітила, що у найважчі часи мого життя по піску простелився лише один ланцюжок слідів. Чому-чому…. Ти залишав мене, коли я найбільше потребувала Тебе?
Янгол Охоронець трохи помовчав і відповів:
-Моя дорогенька, я люблю тебе і ніколи не покину. Коли в твоєму житті були горе і випробування, лише один ланцюжок слідів був по дорозі, тому……, що ти була не в силах йти самостійно і тоді… я ніс тебе на руках.
Ангел – охоронець.
