Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули. Стояла така тиша, що було чути, як вони розмовляють.
Перша сказала :
– Я СПОКІЙ… На жаль люди не вміють мене зберігати. Думаю мені не залишається нічого іншого, як згаснути… І вогник цієї свічки згас.
Друга ледь чутно промовила:
– Я ВІРА…На жаль, я нікому не потрібна. Люди нічого не хочуть слухати про мене, тому мені немає смислу горіти далі. Ледве вона замовкла, подув легкий вітерець і загасив свічку.
Третя свічка засмутилася:
– Я – ЛЮБОВ. У мене більше немає сил підтримувати свій вогник. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять навіть тих, хто їх любить найбільше, – сказала вона і згасла.
Раптом до кімнати зайшов хлопчик і , побачивши три згаслі свічки, злякано закричав:
– Що ви робите!? Ви повинні горіти, я боюся темряви, – плакав він.
Четверта свічка промовила:
– Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити і інші…Адже я – НАДІЯ!
Нехай вогонь НАДІЇ завжди горить і вашій душі!!!
Чотири свічки
