Іду з роботи замучена і втомлена. Біля під’їзду хлопчисько ліпить сніговика зі снігу.
Побачивши мене, каже:
– Хочеш, я тобі зірочку покажу?
Погоджуюся.
Хлопчик падає в сніг і починає рухати руками і ногами з боку в бік, потім, зупинившись на хвилину, говорить:
– Чого стоїш? Падай. Будеш великою зіркою.
Не роздумуючи ні секунди, падаю поруч. Повалявшись вдосталь в снігу, подякувала хлопчику за таку несподівану радість.
Прийшовши додому, мене зустрів чоловік. На його запитання, де я валялася, я відповіла, що біля під’їзду.
Чоловік, зітхнувши, взяв віник і вивів мене в під’їзд, щоб почистити сніговий панцир. Сказав, що, якщо я в свої 40 років раптом згадаю, як їсти бурульки, то він мене відшмагає.
Іду з роботи замучена і втомлена. Біля під’їзду хлопчисько ліпить сніговика зі снігу. Побачивши мене, каже:
