Маленька, на вигляд не більше 2-х років від роду, дівчинка в басейні зі своїм татом в чоловічій роздягальні, вказуючи пальцем на чоловіка за спиною у її батька:
– Тату, а чому у того дядечка… це… (намагається болісно згадати слово), яке бовтається, набагато довше, ніж у тебе?
Батько, трохи остовпівши, трохи червоніючи, продовжує розтирати себе рушником і, не змінюючи свого положення, відповідає:
– Ну розумієш, донька, природою так влаштовано, що ми всі різні. У когось більше, когось менше, але розмір не має значення.
Донька не заспокоюється:
– З великим, напевно, цікавіше і його вистачає на довше…
Батько, вже нарочито не змінюючи свого становища, продовжує розтиратися більш енергійними рухами, в голосі з’являються нотки роздратування:
– Ні, це не так. Твоя мама, до речі, дуже задоволена таким розміром.
Донька:
– Ну, вона напевно просто погано вибирала…
Батько вже червоний як помідор. Ще трохи і задимиться або його шкіра, або рушник.
Дочка продовжує:
– … І не бачила таких як у дядька, щоб кінчик прямо до підлоги.
– Що?! – батько кулею розвертається обличчям до чоловіка і бачить звисаючий до підлоги ремінь на його штанях. З глибоким зітханням і полегшено:
– Так ти ремінь, моя маленька, мала на увазі?
Маленька, на вигляд не більше 2-х років від роду, дівчинка в басейні зі своїм татом в чоловічій роздягальні, вказуючи пальцем на …
