Іде така гарненька молодичка,
І форми гарні, й ростом невеличка,
Й хвилює серце почуття п’янке,
Йому ж цікаво личенько яке.
Вона іде, сміється дзвінко,
Янгол в плоті, красуня-жінка,
Ще й стегнами виляє апетитно,
Щаслива йде з побачення,- це ж видно.
А він за нею ноги ледь волочить,
А спереду побачить таки ж хоче,
Й штани спадають в нього, як на гріх,
Й сопе, немов старий ковальський міх.
Відчув, догнати силоньки немає,
Іде й під ніс тихенько промовляє,
Притормози хоч трошки, прошу люба,
Бо поки дожену,-то вріжу дуба.
Амадей