Як гуцули будували своє житло?

Одним з основних складників матеріальної культури є житло. У ньому знаходять відображення особливості історичного розвитку, характер господарської діяльності. На характер житла виливають сімейні відносини (велика – патріархальна, чи мала -моногамна сім’я), а також етнічні взаємозв’язки з іншими народами. У звичаях і обрядах, пов’язаних з житлом, відображаються народні уявлення про навколишній світ, зв’язки людини з природою і суспільством. Проблема зв’язку традиційного гуцульського житла з духовним світом людини в науковій літературі досліджена ще недостатньо. Окремі відомості про обрядовість вибору місця під житло та при його спорудженні можна знайти у працях Р.Ф.Кайндля “Гуцули” “Гуцули: їх життя, звичаї та народні Перекази” (перше видання – Відень, 1894, друге видання -Чернівці, 2000) та “Будинок і садиба у гуцулів” (Відень, 1896). Зачіпають питання обрядності при спорудженні житла гуцулами дослідники другої половини XX ст. І.Гребінь та Г.Кожолянко у праці “Обрядовість в народному житлі українського і молдавського населення південно-західних районів України у кінці XIX- на початку XX ст.”.

Велике значення при будівництві житла надавали гуцули вибору місця, де буде споруджуватись хата. Як правило, вибирали рівну місцевість, де поблизу була питна вода. Також вибиралась сонячна сторона гори чи пагорба. Перш ніж встановити підвалинну хати, обов’язково перевіряли місце різними способами. Ввечері на те місце, де має будуватись житло, по кутах периметру хати ставили склянки з свяченою водою, якщо кількість води збільшилась, то це була ознака, що місце вибрано добре. Господиня брала два хліби у руки, обходила те місце, де буде хата, тричі, потім опускала хліб на землю. Якщо обидві хлібини повернуться верхом вгору, то це також свідчило, що місце вибрано щасливе. Практикували висівання жита, якщо воно швидко приростало, то це було ознакою майбутнього добробуту у хаті.

Не можна було споруджувати хату: біля перехрестя доріг, на межі або там, де молотили зерно, бо нечиста сила буде молотити людське життя цілий вік. Нещасливим вважалось розпочинати будівництво хати у високосний рік, а також у часі, коли був “порожній місяць” (місяць зменшував свої фази).

Розпочинали будівництво у четвер при повному місяці. Напередодні запрошували священика, щоб освятив місце та просив благословення у Бога на будівництво та добробут. Майстрів вибирали за газдовитістю і поважних у селі. Вважалося, що коли добра людина буде споруджувати хату, то і добро буде вестись у ній. Доброю ознакою вважалося, коли серед майстрів були родичі. Головних майстрів мало бути чотири, серед яких один був старший. Він перед початком будівництва читав молитву: “Господи милосердний! Стань на порятунок усьому народові православному і нам. Охорони всіх людей тай і нас від слабості, каліцтва, припадку, наглої смерті та від усього зла. Дякувати Богу святому, що допоміг нам у здоров’ї дня цього дочекатися, аби Бог допоміг нам в добру годину цю забудову розпочати і закінчити. А людям у цій хаті довгий вік прожити”. Коли старший майстер перший раз зарубував на хрест, то всі уважно прислухалися, якщо відгукувалась маржина (худоба), то це було доброю ознакою. Якщо заспівав (“запіяв”) півень, то це був знак на вогонь, тоді підвалинний вінець відсували на інше місце або рубали півня і клали під основу хати як будівничу жертву.

Автор: Тетяна Зінич

Науковий.керівник – проф. Кожолянко Г.К. – Культурно-історичний, просвітницький портал “Спадщина Предків”