Зайшла у відділення банку заплатити за квартиру. Стоїть дві черги чоловік по десять, приєдналася до однієї. Стоїмо, тиша. Тут у хлопця, що стоїть переді мною, дзвонить телефон. Він винуватим голосом:
– Так, я вже їду. У тролейбусі. Так. Вже скоро.
Тиша. Проходить хвилин 5. Йому знову дзвінок.
— Так. Ну їду ще. У затор потрапили… чесно в тролейбусі. Зараз вже буду, Не злись… пока.
Всі посміхаються. Ще хвилин через 5 знову дзвінок.
— Так. Ну ось-ось вже, залишилося кілька зупинок … ну чесно в тролейбусі їду.
Тут до нього повертається чоловік і так впевненим басом:
– Задня площадочка, оплачуємо проїзд!
Хтось із сусідньої черги:
– У мене проїздний.
Чоловік знову:
– Молода людина що у вас!?
Хлопець в телефон:
– Ну все, давай, мені треба гаманець дістати. Скоро буду.
У наступні 20 хвилин, поки ми стояли в черзі, йому більше ніхто не дзвонив. Реготали до сліз…