Молодість і старість на дорозі зустрілись

… Молодість і старість на дорозі стрілись ,
Старість помаленько з ойком зупинилась ,
Молодість питає: ,, Чом , бабусю стогнеш ?
І чому повільно з палочкою ходиш ? ”

… Старість усміхнулась і сказала тихо:
,, Доню , не дивуйся , старість – це як лихо .
Хід вже сповільнився , рухаюсь поволі ,
А з літами в тілі появились болі .”

…Молодість гордливо голову підняла:
,, Краще би , бабуню , в ліжку полежала б ,
Ти своє прожила , вік відпрацювала ,
То сиділа б вдома і відпочивала б .

Бачиш , я красива , вільна і розкішна ,
У своїй свободі я буваю грішна .
Ходжу по вечірках , зустрічах , гулянках ,
З друзями буваю у вечірніх парках .”

… Старість подивилась й голову схилила:
,, Я колись , дитино , теж була красива ,
Потім заміж вийшла і на мої плечі ,
Дім повис , робота і моя малеча .

Молодість минала дуже непомітно ,
Спохватилась , бачу , я уже не квітну .
В праці , у турботах зрання до смеркання
Відлітали вдалеч мрії та бажання .”

… ,, Ну й , чудна бабуля , треба ж так прожити ,
Щоб заради когось молодість згубити ?
А я буду завжди вільна і красива ,
Щоби свою вроду я не загубила .”

… ,, Сперечатись , доню , я таки не буду ,
Зрозумій , з роками всі старіють люди .
Бо літа , як вітер , за ліси втікають ,
Молодість і вроду завжди забирають .

Поживеш , побачиш , щастя не в свободі ,
Не в нічних гулянках , не в французькій моді ….”
….Молодість сміялась , аж в сміху залилась ,
,, Може ти, бабусю , в чомусь помилилась ? ”

… ,, Ні , дитино люба , я не помилилась ,
Я жила , раділа , все життя трудилась .
Дав Господь здоров’я і сім’ю прекрасну ,
Ох , як би ж ти знала , яке маю щастя .

Діти щебетали , милі пташенята ,
Радості , любові , гомону багато .
Потім внученята появились в домі ,
Я тоді не знала що таке є втома .

Все я віддавала , і любов , і ніжність
Та я добре знала – це не буде вічність .
Дні летять , збігають , осінь пролітає ,
А за поворотом і зима чекає .

Не помітиш , навіть , як вона приходить ,
Де б не заховався , всіх вона знаходить .
І тебе , дитино , вона знайде всюди ,
Так живуть й старіють всі на світі люди .

А тепер пораду хочу тобі дати ,
Вмій , дитино люба , час свій цінувати ,
Бо краса не вічна , як листочок в’яне ,
А от серце мами завжди полум’яне .”

… ,, То чому , бабуля , ти такою стала ?
Йти уже не можеш , постать помінялась .”
… ,, Для дітей і внуків я життя віддала ,
І про це ніколи я не шкодувала .

Вічної дороги на землі не має
І себе людина в чомусь залишає ,
В дітях і онуках є її коріння ,
В тому й полягає гордість покоління .”

… Молодість схилила голівоньку низько ,
Підійшла повільно до бабусі близько ,
І взялись за руку Молодість і Старість …
,, Дякую , бабусю , за урок повчальний ”

Автор: Тамара Франчук-Шандрук