Невже ти думаєш, що всі вони зі сталі. Душа не мерзне, серце не болить?

Невже ти думаєш, що всі вони зі сталі
Душа не мерзне, серце не болить?
Йдуть воювати сильні й витривалі,
Щоб разом Україну боронить?

Там є хлоп’ята і дівчат немало,
Такі ж, як ти – нема ще й двадцять п’ять,
Легке життя на пекло поміняли.
Комусь же треба мирних захищать.

Чоловіки, що плачуть, наче діти,
Коли читають вірші і листи,
Вони завжди хотіли в мирі жити,
І щастя, і добро у світ нести.

Невже ти думаєш, їм легко помирати
За те, щоб інші мали новий день.
Я знаю, їх давно чекає мати,
Та мріють обійнять своїх дітей.

А ти байдуже мимо них проходиш,
Ти, наче в іншім вимірі буття.
Вони ж – твого спокою на сторожі.
А хтось за тебе вже віддав життя….

Галина Онацька.