Невже ти думаєш, що всі вони зі сталі Душа не мерзне, серце не болить? Йдуть воювати сильні й витривалі, Щоб разом Україну боронить? …

Невже ти думаєш, що всі вони зі сталі
Душа не мерзне, серце не болить?
Йдуть воювати сильні й витривалі,
Щоб разом Україну боронить?

Там є хлоп’ята і дівчат немало,
Такі ж, як ти – нема ще й двадцять п’ять,
Легке життя на пекло поміняли.
Комусь же треба мирних захищать.

Чоловіки, що плачуть, наче діти,
Коли читають вірші і листи,
Вони завжди хотіли в мирі жити,
І щастя, і добро у світ нести.

Невже ти думаєш, їм легко помирати
За те, щоб інші мали новий день.
Я знаю, їх давно чекає мати,
Та мріють обійнять своїх дітей.

А ти байдуже мимо них проходиш,
Ти, наче в іншім вимірі буття.
Вони ж – твого спокою на сторожі.
А хтось за тебе вже віддав життя….

Галина Онацька.