Він просто був в її житті присутній

Він мало говорив,- і все по суті,
Не обіцяв багато й не брехав.
Він просто був в її житті присутній
Й за це нічого геть не вимагав.

А їй красивих слів не бракувало,-
Наслухалась їх сотні за роки.
Та щось завжди у серці оберталось,
Коли торкався він її руки.

«Вдягайся тепло. Ти сьогодні їла?»
«Чого ти плачеш?»… Й сльози витирав.
І обіймав, коли душа боліла,
І коли спала, ковдрою вкривав…

Отак, удвох їх повела стежина,
А що ще треба людям у житті?
Любов – це не слова. Любов – це вчинки.
Бо саме в них вся сила почуттів…

О. Сапріянчук- Маротчак