Вірш про наше рідне село

Села не можна не любити –
Це щось окреме на Землі:
В калюжі виростають діти,
І все, що можна, із ріллі.


Пасуться на лугу корови,
І молоко, як молоко –
Від нього люди тут здорові,
Бо трави тут без ГМО.


В хліві кабанчик розвалився,
Тільки похрюкує і спить –
Він салом добре вже налився,
Що не подужає й ходить.


На річці гуси табунами,
Поважно спереду гусак –
Він охоронець тої зграї,
Або по іншому ніяк.


Біжать за квочкою курчата,
Щоб першим з’їсти черв’яка,
І зволікати з цим не варто –
Черв’як один, а їх орда.


А у печі наїдкі різні,
І на столі вже пироги,
І діти зовсім не капризні –
Їдять усе за дві щоки.


Село гуде – робота в дії,
Тут людям ніколи гулять,
І не буває зовсім ліні,
Бо треба сіяти, орать.


І зустрічаючись уранці,
Дарма, що мають мозолі,
Почуєш : доброго вам ранку –
Такі порядки на селі !


І по плоди, що вже достигли,
Не в супермаркет, а у сад –
Налиті вишні вже повисли,
А он там яблука висять.


Усе тут ніжиться на сонці,
На грядках овочі смачні –
По іншому світ із віконця,
Бо на селі, як на селі !!!


Наталія Матвієнко