Вирішила жінка перекласти грубку. Найняла пічника …

Вирішила жінка перекласти грубку. Найняла пічника. Прийшов пічник, натаскав цегли, глини-все під розчин. Жінка поплакалась:
– З чоловіком ось розвожуся!
– Чому? — питає пічник, — п’є?
— Ні, — відповідає селянка.
– Б’є?
– Ні.
— А що?
– Хропе, хропе, сволота-так, що скло в вікнах деренчить … до Києва возила, академікам показувала, грошей купу звела – все одне хропе.
— А спить як? — питає пічник.
— На спині, як усі, – відповідає жінка.
– Як захропить-роздвинь йому ноги, – радить пічник.
На наступний день приходить пічник доробляти роботу, і зустрічає його накритий стіл, ошатна господиня.
— За що, господиня? – питає пічник-робота – то не зроблена.
– Пес з нею, з грубкою, — відповідає жінка, – допомогла твоя порада, перестав мій чоловік хропіти, як відрізало.
Тільки скажи. як ти, простий пічник, зумів збагнути те, до чого академіки не додумалися?!! Життя сімейне моє врятував-адже я його, гада, кохаю!
– Так то академіки, – відповідає пічник, – а ми просто міркуємо, по пічному: ноги розсунеш-яйця впадуть. Яйця впадуть — дупу закриють. Тяги немає — і хропіння немає!