Жив на дачі за містом один дідусь. І одного разу посеред ночі його розбудив якийсь шум у дворі. Він виглянув у вікно, а у нього з погреба крадуть картоплю.

Жив на дачі за містом один дідусь. І одного разу посеред ночі його розбудив якийсь шум у дворі. Він виглянув у вікно, а у нього з погреба крадуть картоплю.
Злодіїв було кілька, і вони тихенько так, неквапливо складають мішки в машину. Він біжить до телефону і телефонує в поліцію:
– Допоможіть, у мене картоплю крадуть!
Диспетчер відповідає млявим, сонним голосом:
– На жаль, поблизу поки немає жодної патрульної машини. Прийміть наші вибачення. Як тільки з’явиться вільна машина, ми тут же направимо її до вас.
Звичайно ж, діда такий розклад не влаштовував. Але він не засмутився і, недовго думаючи, через хвилину знову дзвонить в поліцію:
— Дякую, хлопці, можете вже не приїжджати. Я з злодіями сам розібрався-перестріляв їх усіх до чортової бабусі!
Через кілька хвилин до будинку дідка примчала купа поліцейських машин з включеними мигалками і сиренами. Вони беруть дачу в кільце і в’яжуть переляканих злодіїв, які не очікують такого повороту подій.
— Дід, ти ж сказав диспетчеру, що вбив усіх!
– Так, але і мені теж сказали, що у вас вільних машин немає… — з посмішкою відповів він.